Подамо стислий опис процесу встановлення на платформі Windows сукупності програм, необхідних для роботи з видавничою системою LaTeX, та (неповний) опис вказівок цієї системи. Вона поширена серед професійних математиків і фізиків, у редакціях провідних у світі математичних і фізичних часописів. Причини популярності: платформна інваріантність і надзвичайно широкі можливості подання математичних текстів з довільною складністю формул. Шаблони (стильові файли) допомагають навіть початківцям не просто форматувати текст чи, навіть, гарно форматувати текст, а форматувати текст зручним для сприйняття способом.
1. Встановлення програмного забезпечення
Для повноцінної роботи з втіленням TeX для Windows потрібно встановити такі програми:
|
Ghostscript — інтерпретатор мови PostScript: |
|
GSView — графічна оболонка для GhostScript-перегляду і друку ps- і pdf- файлів: |
|
MiKTeX — втілення TeX для Windows: |
|
WinEdT — багатофункціональний текстовий редактор (необов'язковий, але істотно полегшує створення коду tex): |
|
TeXnicCenter — альтернатива WinEdt, що не вимагає обов'язкової реєстрації: |
|
TeXCAD — графічний редактор для створення алгоритму побудови рисунків: |
|
Jpeg2ps — програма переформатування jpg в eps: |
Умови поширення й використання програм визначено відповідними ліцензійними угодами. У подальшому вважаємо, що всі названі дистрибутиви вже є у розпорядженні користувача.
Якщо попередні версії якоїсь із вказаних програм вже встановлено, то краще їх видалити, скориставшись рядом вказівок:
Пуск / Панель керування / Встановлення і видалення програм.
Далі подано опис встановлення програмного забезпечення під керуванням операційної системи з 32-бітною адресацією оперативної пам'яті. У разі використання 64-бітної адресації послідовність 3 символів w32 потрібно замінити на w64 в усіх назвах програм і тек.
1.1. Встановлення Ghostscript
Запустіть на виконання файл gs904w32.exe або файл з аналогіною назвою, якщо номер версії більший за 9.04 — див. символи, виділені у назві підкресленням. З'явиться вікно, GPL Ghostscript Setup, у якому потрібно натиснути кнопку Next.
Далі у вікні GPL Ghostscript Setup потрібно ознайомитися з ліцензійною угодою та натиснути кнопку I agree.
Далі у вікні GPL Ghostscript Setup потрібно вказати теку, куда буде встановлено програму. Можна залишити запропонований шлях, але для зменшення кількості символів змінної середовища PATH бажано вказати коротшу назву. Наприклад, d:\gs\gs9.04. Після цього потрібно натиснути кнопку Install для власне встановлення програми.
В результаті Ghostscript буде встановлено. Для завершення процесу натисніть кнопку Finish вікна GPL Ghostscript Setup.
1.2. Встановленн GSView
Запустіть на виконання файл gsv49w32.exe або файл з аналогіною назвою, якщо номер версії більший за 4.9 — див. символи, виділені у назві підкресленням. З'явиться вікно WinZip Self-Extractor - gsv49w32.exe, у якому потрібно натиснути кнопку Setup.
Далі з'явиться вікно Select Language, у якому потрібно вибрати мову процесу встановлення. Натисніть кнопку Russian.
У вікні Установка GSview натисніть тричі Далее.
В останньому з поданих трьох вікон можна зв'язати GSview з pdf-файлами, виставивши відповідний прапорець.
Далі у вікні Установка GSview потрібно вибрати теку для встановлення програми. Замість визначеної за замовчуванням вкажемо d:\gs і натиснемо Далее.
Далі у вікні Установка GSview натиснемо Далее, підтверджуючи створення відповідної теки.
Далі у вікні Установка GSview з'явиться можливість вибору теки у меню програм для ярлика програми. Можемо залишити все без змін і натиснути кнопку Finish для завершення процесу встановлення.
Далі з'явиться вікно, яке вказуватиме розташування ярликів (запуску GSView 4.9 і документації GSView Readme 4/9). Це вікно потрібно закрити.
Після успішного встановлення вікно Установка GSview потрібно закрити, натиснувши кнопку Выход.
Cкориставшись вказівкою меню: Пуск / Панель керування / Система, перейдемо на закладку Змінні оточення і зробимо таке:
Зауважимо: якщо номер версії програми Ghostscript відмінний від 9.04 або теки розташування вибрано іншим чином, то потрібно внести відповідні зміни в означення вказаних змінних.
1.3. Встановлення MiKTeX
Запустіть програму basic-miktex-2.9.4250.exe. Відкриється вікно Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit), у якому Ви маєте ознайомитися з ліцензійною угодою (англійською мовою), погодитися з її положеннями й натиснути кнопку Далі.
У вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) виберіть варіант встановлення MiKTeX для всіх користувачів і натисніть кнопку Далі.
У вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) вкажіть шлях до теки встановлення d:\gs\MiKTeX 2.9 і натисніть кнопку Далі.
У вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) можна змінити формат паперу (A4 згідно із замовчуванням) та дії при встановленні нових пакетів MiKTeX (запит згідно із замовчуванням). Натисніть кнопку Далі.
У вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) буде повідомлено про налаштування встановлення. Натисніть кнопку Start.
У вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) протягом кількох хвилин буде відображено процес встановлення. Не чіпайте нічого.
Після виконання основного завдання щодо встановлення у вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) натисніть кнопку Далі.
Натисніть кнопку Close у вікні Basic MiKTeX-2.9.4250 Installer (32 bit) для завершення процесу встановлення.
Скористайтеся вказівкою меню Пуск / Програми / MiKTeX 2.9 / Maintenance / Settings.
З'явиться вікно MiKTeX Options з кількома закладками.
Поки не завершено всі операції з цією програмою, не потрібно натискати клавишу Ok в головному вікні, інакше вікно закриється і всю процедуру налаштування потрібно буде дійснити знову і спочатку. Перехід від однієї закладки до іншої здійснюють вибором потрібної закладки, тобто наведенням курсору й натисканням кнопки миші.
Перейдіть на закладку Formats і виберіть форматні файли:
latex и pdflatex для перших кроків роботи з LaTeX;
tex і pdftex, якщо будете створювати документи з використанням пакету макровказівок plain-tex.
Рекомендують спочатку інших форматних файлов не створювати. Для під'єднання чи від'єднання форматних файлів потрібно відповідно встановити чи зняти для нього атрибут exclude (див. 3-ій стовпчик у цьому вікні). Після вибору форматних файлів натисніть кнопку Застосувати. Якщо ніякого додаткового вибору не здійснено, то і кнопку натискати не потрібно.
Перейдіть на закладку Languages і виберіть мови, для яких буде підключено файли (правил) перенесення. Після цього натисніть кнопку Застосувати. Якщо ніякого додаткового вибору не здійснено, то і кнопку натискати не потрібно.
Перейдіть на закладку Packages і виберіть пакети для додаткового встановлення з глобальної мережі згідно з такою таблицею.
| Шлях до пакету | Назва пакету |
| Applications / Math | Eqnarray |
| Documentation | Comprehensive LaTex Symbol List, guides, lshort-ukrainian |
| Fonts / METAFONT Fonts | cmextra |
| Language Support / Cyrillic | lh, ruphypen, t2, ukrhyph |
Після натискання кнопки Застосувати з'явиться вікно Change Package Repository, у якому потрібно вибрати спосіб встановлення з глобальної мережі.
Якщо Ваш ПК під'єднано через прокси-сервер, зробіть таке:
натисніть кнопку Connection Settings;
у новому вікні виставте прапорець щодо використання прокси-сервера, вкажіть IP-адресу (зверніться до системного адміністратора, якщо її не знаєте) і натисніть кнопку OK.
У вікні Change Package Repository надтисніть кнопку Далі.
У вікні Change Package Repository, яке змінить вигляд, виберіть джерело (наприклад, з сусідньої Польщі) і надтисніть кнопку Готово.
Перейдіть на закладку General і натисніть спочатку кнопку Refresh FNDB (для оновлення баз даних про теки і встановлені шрифти), а потім кнопку Update Formats (для створення заново форматних файлів). Для того, щоб у майбутньому не виникало проблем із завантаженням пакетів у процесі компіляції під керуванням, наприклад, TeXnic Center, потрібно вибрати Yes як відповідь на питання Install missing packages on-the-fly. Якщо не буде повідомлень щодо помилок, натисніть Ok у головному вікні.
Cкориставшись вказівкою меню: Пуск / (Установка /) Панель керування / Система, перейдемо на закладку Змінні оточення і доповнимо початок означення змінної PATH такою послідовністю символів:
d:\gs\MiKTeX 2.9\miktex\bin;
Створимо у довільній поточній теці файл test.tex з таким вмістом:
\documentclass[11pt]{article}
\usepackage[cp1251]{inputenc}
\usepackage{amsfonts}
\usepackage{srcltx}
\usepackage[T2A]{fontenc}
\usepackage[english,russian,ukrainian]{babel}
\def\emline#1#2#3#4#5#6{\put(#1,#2){\special{em:moveto}}\put(#4,#5){\special{em:lineto}}}\def\newpic#1{}
\begin{document}
Тестовий файл.\\ $\alpha\beta\gamma ... \chi\psi\omega\\\forall\exists\nabla$
\end{document}
У рядку вказівок наберіть таке: latex test.tex, або створіть файл a.bat з таким самим вмістом і запустіть його на виконання. Якщо буде отримано повідомлення про неправильно вказану назви вказівки чи файлу, перевірте змінну середовища PATH щодо наявності правильного шляху до теки з програмами TeX.
Якщо код містить звертання до ще невстановленого пакету (cp1251, amsfonts, srcltx тощо), то виникне вікно Package Installation, у якому потрібно натиснути кнопку Install для встановлення цього пакету.
Процес завантаження буде відображено у вікні сеансу DOS.
Звичайно, завантаження всіх пакетів можна здійснити, перебуваючи на закладці Packages вікна MiKTeX Options (див. вище). Але й такий спосіб завантаження пакетів «за фактом використання» користувачу бажано знати.
Після успішного виконання програми буде створено файл test.dvi, який можна переглянути за допомогою програми-переглядача Yap. Для цього достатньо набрати у рядку вказівок таке: yap test.dvi або скоритатися вказівкою меню:
Пуск / Усі програми / MiKTeX 2.9 / Previewer.
Відкриється вікно з Windows-інтерфейсом, інтуїтивно зрозумілим користувачу.
Тексти можна роздруковувати з програми Yap, але краще це робити так:
Зауважимо: GSview може конвертувати формат ps у формат pdf.
У наступному вікні буде подано ліцензійну угоду на використання програми. В ній сказано: програма WinEdt є shareware, через місяць після встановлення вона почне наполегливо (заважатиме нормальній роботі — примітка О.Р.) попереджувати про необхідність реєстрації. Прочинайте її, поставте прапорець щодо погодження з нею і натисніть Next.
Ознайомтеся у новому вікні з адресою сайту, присвяченому проекту WinEdt та запишіть адресу, за якою можна звернутися (англійською мовою) за підтримкою, і натисніть кнопку Next.
Виберіть у наступному вікні встановлення WinEdt для всіх користувачів і натисніть кнопку Next.
У новому вікні задайте теку встановлення програмного забезпечення: d:\gs\WinEdt 6 і натисніть кнопку Next.
У наступному вікні можна змінити назву теки, що містить ярлик запуску WinEdt. Натисніть кнопку Next.
Натисніть кнопку Next у новому вікні, у якому можна відмовитися від створення ярликів.
Натисніть кнопку Finish у наступному вікні для завершення встановлення.
У вікні WinEdt Configuration Wisard натисніть кнопку Cancel, щоб відмовитися від налаштування.
Завантажте з сайту http://www.winedt.org/Dict/ словники (DIC) тих мов, правопис яких Вам потрібно буде перевіряти.
Розгорніть завантажені словники (zip-архіви, наприклад UA.dic і UA.txt) у теці d:\gs\WinEdt 6\Dict .
Завантажте згаданий раніше файл test.tex редактором WinEdt. Червоний колір і підкреслення тексту: «Тестовий файл» свідчать про те, що відповідних слів немає у переліку допустимих.
Використовуючи послідовність вказівок: Options / Options Interface відкрийте вікно налаштувань.
Запустіть процес Word Lists (Dictionaries) налаштування переліків допустимих слів (словників).
Редактор завантажить файл
На місці курсору з'явиться кілька рядків з текстом.
Внесіть назву словника "Ukrainain" (можна довільну), розташування "%B\Dict\UA.dic", вкажіть на можливість долучення слів (ADD_NEW_WORDS=1) і натисніть кнопку Load Current Script (перша над лівим підвікном).
Перейшовши на закладку редагування test.tex, впевніться, що червоний колір тексту і підкреслення зникли.
1.5. Встановлення TeXnicCenter
У наступному вікні погодьтеся з ліцензійною угодою і натисніть кнопку Next.
У новому вікні задайте теку встановлення програмного забезпечення: d:\gs\TeXnicCenter і натисніть кнопку Next.
Погодьтеся на типове встановлення, натиснувши кнопку Next у наступному вікні.
Погодьтеся на запропоновану назву теки розташування ярликів, натиснувши кнопку Next у новому вікні.
У наступному вікні виставте всі прапорці й натисніть кнопку Next.
У новому вікні буде подано параметри встановлення. Натисніть кнопку Install для початку власне встановлення.
Натисніть кнопку Finish у наступному вікні для завершення встановлення.
Запустіть на виконання програму TeXnicCenter і натисніть кнопку Close у вікні Top of the day.
У новому вікні Configuration Wisard - Welcome натисніть кнопку Далі.
У вікні Configuration Wisard - Distribution Directory вкажіть теку розташування програм D:\MiKTeX 2.9\miktex\bin і натисніть кнопку Далі.
У вікні Configuration Wisard - Finish натисніть кнопку Готово.
У вікні Configuration Wisard - Finish натисніть кнопку Готово.
Завантажте у середовище TeXnicCenter описаний вище файл test.tex і натисніть (непідписану) кнопку Build current file або натисніть Ctrl + F7. Процес і результат компілювання буде відображено у нижній частині вікна.
Натиснувши кнопку виклику Yap (лупа на тлі білого аркуша), можна отримати вже згадане зображення результату компілювання.
1.6. Встановлення TeXCAD
Створіть для зручності подальшої роботи ярлик запуску програми d:\gs\TeXCAD\TeXCAD.exe і запустіть вказану програму, після того, як ознайомитеся з можливостями LaTeX щодо примітивної графіки (див. далі).
1.7. Встановлення Jpeg2ps
Виберіть (на всяк випадок) Full Installation (повне встановлення) і натисніть кнопку Next.
Вкажіть назву теки у меню кнопки Пуск (можна нічого не робити) і натисніть кнопку Next.
У вікні Setup - Jpeg2Ps виставте усі прапорці і натисніть кнопку Next.
У вікні Setup - Jpeg2Ps перевірте правильність параметрів встановлення і натисніть кнопку Install.
Після встановлення програми у вікні Setup - Jpeg2Ps натисніть кнопку Finish.
2. Вказівки LaTeX
Операції з довжинами:
Шрифт має такі характеристики:
Задання шрифтів (правий стовпчик наступної таблиці) можна здійснити як вказівкою без аргументів (лівий стовпчик, у якому необов'язкові фігурні дужки обмежують дію вказівки), так і вказівкою з аргументом (середній стовпчик таблиці).
Розмір шрифту задають відносно базового розміру \normalsize. Подамо вказівки у послідовності зростання при переході до кожної наступної вказівки:
Доповнення латиниці:
Дефіс і тире:
Спеціальні символи: {, }, $, &, #, _, задають відповідними вказівками \{, \}, \$, \&, \#, \_.
Подання послідовності символів моноширинним шрифтом у рядку (абзаці): \verb|…|. Тут трьома крапками позначено послідовність символів, яку потрібно подати "як набрано". Обмежувачем замість вертикальної риски до і після послідовності може слугувати довільний службовий символ, якого немає між обмежувачами.
всередині квадратних дужок вказують вирівнювання по вертикалі:
t, c або b — відповідно за верхнім краєм, центрування або за нижнім краєм (можна вилучити розом із квадратними дужками);
всередині фігурних дужок обов'язково вказують спосіб вирівнювання у комірках одного стовпчика: l, c або r на вказує на те, що вирівнювання буде відповідно за лівим краєм, центруванням, або за правим краєм, p{} вирівнювання як абзаца, ширину якого вказано у фігурних дужках. У разі потреби провести вертикальну лінію, що обмежує стовпчик, у відповідному місці має бути вертикальна риска | . Наприклад,
& — розділяє вмісти сусідніх комірок.
Макетування математичних виразів видавнича система здійснює у певному режимі, відмінному від горизонтального (макетуваання рядків одного абзацу) і вертикального (розташування розмакетованих абзаців на сторінці).
Надання лівій чи правій дужці такого самого розміру по вертикалі, як вираз у дужках здійснюють відповідно вказівкою
\left чи \right безпосередньо перед записом дужки. Для кожної з цих двох вказівок обов'язкова присутність іншої відповідно до правил розміщення дужок. Якщо одна з дужок відсутня, то замість дужки у коді пишуть крапку.
Знак похідної записують за допомогою апострофу ' .
Три крапки знизу, центровані, згори і по діагоналі відповідно записують за допомогою таких вказівок:
\ldots , \cdots , \vdots , \ddots.
Математичні акценти над виразами, що є узагальненнями \hat і \tilde, задають вказівками \widehat{} і \widetilde{}, у яких вирази записують текст між фігурних дужок.
Лінію над або під виразом відповідно записують
Виділення виразу фігурною дужкою згори з написом або знизу з підписом здійснюють відповідно вказівками
Великі літери грецької абетки, написання яких не збігається з написанням жодної з літер латиниці, можна подати такими вказівками:
Похилі великі літери грецької абетки:
Бінарні операції можна подати такими вказівками:
Бінарні відношення можна подати такими вказівками:
Стрілки можна подати такими вказівками:
Позначення функцій можна подати такими вказівками:
Означення нових вказівок для математичних операторів (функцій) можна здійснити, використавши пакет amsmath. Наприклад, для традиційного позначення тангенсу за допомогою нової вказівки \tg роблять так:
При приєднанні пакету amsmath доступні такі модифіковані позначення границь:
Додаткові символи мають такий вигляд:
Позначення порожньої множини вказівкою \varnothing пакету amssymb округліше і більш звичне для українського (і не лише українського) читача.
Додаткові символи пакету amssymb:
Додаткові відношення пакету amssymb:
Додаткові заперечення відношень пакету amssymb:
Додаткові cтрілки :
Додаткові cимволи пакету amssymb:
2.3.5. Шрифти і різне
t, c або b на першому місці вказує на те, що точка відліку буде відповідно на верхньому краю, у центрі щодо вертикального напрямку або на нижньому краю рисунку;
l, c або r на другому місці вказує на те, що точка відліку буде відповідно на лівому краю, у центрі щодо горизонтального напрямку або на правому краю рисунку;
\framebox(x,y)[tl]{} — створення блоку у прямокутній рамці (опис такий самий, як для попередньої вказівки);
2.5. Імпорт малюнків
перетворення формату jpg у формат eps (Encapsulated PostScript);
використання формату eps пакетом graphicx у режимі компіляціїї dvips, що діє згідно із замовчуванням.
Інші способи (наприклад, використання компілятора pdftex) тут не розглянуто. Відповідні описи можна знайти у глобальній мережі.
Виконання вказівки:
Можливі ключі вказівки \includegraphics (подано зразки використання для змінюваних величин):
1.4. Встановлення WinEdt
c:\Document and Settings\[обліковий запис користувача]\Application Data\WinEdt Team\WinEdt 6\ConfigEx\Dictionaries.ini .
Встановіть курсор після опису останнього словника і натисніть кнопку створення нового словника (лупа на тлі книжок).
Запустіть на виконання файл TXCSetup_1StableRC1.exe . У новоствореному вікні натисніть Next.
Перенесіть вміст zip-теки tc_42_wd.104.zip у новостnворену теку d:\gs\TeXCAD.
Запустіть на виконання програму jpeg2ps-1.9-1.exe. У вікні Setup - Jpeg2Ps вкажіть теку d:\gs\GnuWin32, куди буде встановлено програму, і натисніть кнопку Next.
Текст, який опрацьовує компілятор LaTeX при створенні dvi-файлу, містить вказівки про те, яким чином потрібно форматувати текст, і які розпочинаються похилою рискою \. Опишемо частину таких вказівок, достатню для першого ознайомлення.
Для повнішого ознайомлення з видавничою системою LaTeX та принципами її роботи радимо ознайомитися з фундаментальнішими джерелами, перелік деяких з яких подано у кінці публікації.
2.1. Опис загальних характеристик у преамбулі
Преамбула документу TeX — це частина коду, розташована до вказівок
\begin{document}…\end{document}
У преамбулі задають загальні характеристики документу. Весь текст, який потрібно макетувати, розташовують між згаданими вказівками (на місці трьох крапок) — див. вміст файлу test.tex в описі встановлення MiKTeX.
Стиль документу задають на початку тексту вказівкою
\documenclass[10pt,twoside]{article}
де:
10pt можна замінити на 11pt чи 12pt, задаючи висоту базового розміру шрифту;
twoside — двосторонній друк — можна вилучити або заміти (чи доповнити через кому) на:
twocolumn — друк у дві колонки;
titlepage — стиль титульної сторінки;
leqno — нумерація рівнянь ліворуч;
article — стиль статті — можна заміти на:
report — стиль доповіді;
book — стиль книжки;
letter — стиль листа;
чи назву довільного наявного стилю. Наприклад, створеного користувачем редагуванням одного з наявних стилів.
Cтиль сторінки обов'язковими параметром (у фігурних дужках) вказівки
\pagestyle{} :
plain — стиль звичайний з нумерацією посередині знизу;
empty — стиль без нумерації;
headings — стиль з колонтитулами згори і нумерацією знизу по краям;
myheadings — стиль з колонтитулами і нумерацією, заданою авторським стильовим файлом.
Спосіб нумерації сторінок задають обов'язковими параметром (у фігурних дужках) вказівки
\pagenumbering{ } :
arabic — арабські цифри 1, 2, 3, ... ;
roman — римськими цифри і, іі, ііі, ... ;
Roman — римськими цифри І, ІІ, ІІІ, ... ;
alph — малі літери латиниці a, b, c, ... ;
Alph — великі літери латиниці A, B, C, ... .
Одиниці довжини:
cm — сантиметр;
mm — міліметр;
in — дюйм (25,4 мм);
pt — пункт (0,35 мм, американський стандарт);
pc — піка (12 pt);
dd — пункт Дидо (1,07 pt, європейський стандарт);
сс — цицеро (12 dd).
Позначення для параметрів сторінки:
\textwidth — ширина тексту;
\textheight — висота тексту;
\oddsidemargin — ліве поле;
\evensidemargin — ліве поле парних сторінок при twoside;
\topmargin — верхнє поле;
\newlength{\neo} — створити новий параметр-довжину \neo;
\setlength{\neo}{length} — встановити для \neo величину length ;
\addtolength{\neo}{length} — збільшити величину \neo на length .
2.2. Звичайний текст
2.2.1. Символи звичайного тексту
Усі цифри, літери латиниці й кирилиці, знаки пунктуації, досяжні з клавіатури, будуть відображені згідно з відповідними шрифтами. Крім цього основна частина містить вказівки, які розпочинаються похилою рискою \ і завершуються пропуском або початком іншої вказівки. Параметри вказівок задають у квадратних чи фігурних дужках. При компілюванні
Фігурні дужки { і } обмежують дію вказівок і не відображаються.
\rmfamily — з насічками;
\sffamily — без насічок;
\ttfamily — "друкарська машинка";
\mdseries — середня;
\bfseries — напівжирна;
\upshape — пряме;
\itshape — курсивом;
\slshape — похилий;
\scshape — "капітель".
\tiny \scriptsize \footnotesize \small \normalsize \large \Large \LARGE \huge \Huge
Діакритичні знаки:
- — дефіс (всередині слова);
-- — коротке тире (між записами чисел);
--- — довге тире (між словами).
2.2.2. Відступи
Горизонтальний відступ задають вказівками:
\hfill — розтягуваний відступ по горизозонталі;
\. — малий відступ;
\ — стандартний відступ;
~ — нерозривний відступ;
\hskip{length} — відступ по горизонталі праворуч на величину length, задану арифметичним виразом параметрів-довжин або явно. Наприклад, 17 mm. У цьому випадку фігурні дужки необов'язкові.
Вертикальний відступ задають вказівками:
\smallskip — малий відступ;
\medskip — середній відступ;
\bigskip — великий відступ;
\vfill — розтягуваний відступ по вертикалі;
\vskip{length} — відступ по вертикалі вниз на величину length, задану арифметичним виразом параметрів-довжин або явно.
Фантоми — не відображають параметр-текст (у фігурних дужках), але займають відповідне місце при виведенні тексту:
\phantom{} — займає місце і по горизонталі, і по вертикалі;
\hphantom{} — займає місце лише по горизонталі;
\vphantom{} — займає місце лише по вертикалі.
2.2.3. Структури
Рубрикацію здійснюють такими вказівками:
\part — частина;
\chapter — розділ;
\section — тема;
\subsection — підтема;
\subsubsection — підпідтема;
\paragraph — параграф;
\subparagraph — підпараграф;
\appendix — додаток;
\tableofcontents — зміст;
\listoftables — перелік таблиць;
\listofffigures — перелік рисунків;
\makeindex — покажчик;
де для перших 7 вказівок у фігурних дужках потрібно вказати обов'язковий параметр — назву відповідної рубрики без нумерації, яку здійснює видавнича система. Для того, щоб у тексті правильно відобразити сторінки при виведенні останніх трьох фрагментів, потрібно інколи тричі компілювати текст.
Списки:
\begin{itemize} …\end{itemize} — ненумерований список;
\begin{enumerate} …\end{enumerate} — нумерований список;
\begin{description}…\end{description} — список понять.
Кожний пункт списку починається вказівкою: \item. У ненумерованому списку вказівка має необов'язковий параметр, який при його наявності вказують у квадратних дужках. Наприклад, \item[маркер]. Це найпростіший спосіб змінити маркування чи нумерацію без зміни стильових файлів. У переліку понять вказівка має обов'язковий параметр (назву поняття), вказують у фігурних дужках безпосередньо після вказівки. Допускається до 4 вкладений один в один списків. За замовчуванням для ненумерованих списків маркером при зануренні вглиб вкладених списків є горошина, дефіс, зірочка й крапка, для нумерованих списків — номер арабськими цифрами, латиницею, малі римські, великі літери латиниці.
Таблиця
\begin{tabular}[]{}...\end{tabular} — середовище створення таблиці (як правило, всередині середовища table, про яке див. далі):
\begin{tabular}[t]{|rcl|p{5 cm}|}…\end{tabular} .
\\ — перехід до нового рядка.
\cline{i-j} — проведення горизонтальної лінії від стовчика i до стовпчика j включно.
\multicolumn{n}{}{} — об'єднання кількох стовпчиків (кількість вказують у першій парі фігурних дужках) з можливо новим вирівнюванням (вказують у другій парі фігурних дужок) для подання тексту, обмеженого третьою парою фігурних дужок.
\tabcolsep — параметр, подвоєна величина якого є відстанню між стовпчиками (стильовий файл задає прийнятну величину, яку у разі потреби можна змінити).
Підписану таблицю задають середовищем
\begin{table}[…]…\end{table}
Тут у квадратних дужках вказують місце розташування:
t — вгорі сторінки;
b — знизу сторінки;
p — на окремій сторінці;
h — там, де зустрілося в тексті.
Підписаний рисунок (див. далі 2.4 Рисунки примітивної графіки) задають середовищем
\begin{figure}[…]…\end{figure}
Символи у квадратних дужках ті самі, що й для середовища table.
В обох середовищах table і figure діють такі вказівки:
\centering — центрування всередині середовища;
\caption{} — назва таблиці всередині середовища (вказати у фігурних дужках).
Перелік літератури задають середовищем
\begin{thebibliography}{XXX}…\end{thebibliography} ,
де кількість літер у фігурних дужках має збігатися з максимальною кількістю цифр номера. Всередині цього оточення кожен елемент списку задають вказівкою \bibitem[]{}, де у квадратних дужках вказано текст, який буде виведено вказівкою \cite{} з тим самим параметром у фігурних дужках.
Посилання:
\label{} — визначення величини мітки, назву якої вказано у фігурних дужках;
\ref{} — друк у вихідному файлі величини мітки, назву якої вказано у фігурних дужках;
\pageref{} — визначення величини мітки — номера сторінки, назву якої (мітки) вказано як обов'язковий параметр у фігурних дужках.
Покажчик:
\index{name} — потрібно вставити при тих згадуваннях поняття, сторінки яких потрібно вивести у покажчик;
\begin{theindex}...\end{theindex} — середовище створення покажчика у домоміжному файлі.
Примітку задають обов'язковим параметром у фігурних дужках такої вказівки:
\footnote{...}.
2.2.4. Колонки й абзаци
Текст у багатьох колонках отримують, використовуючи пакет multicol і середовище
\begin{multicols}...\end{multicols}.
При поданні звичайного тексту порожній рядок (один або кілька) слугують ознакою кінця абзацу. Після нього і лише після нього видавнича система макетує абзац (у горизонтальному режимі макетування) і розташовує його на сторінці (у вертикальному режимі макетування).
Перенесення слів здійснюється згідно зі правилами переносу, замовленими у преамбулі. Можна задати у преамбулі правила переносу окремого слова у всьому тексті окремою вказівкою за таким зразком: \hyphynation{hy-phy-na-tion} або у конкретному місці тексту у слові вставити дозвіл на перенесення \- .
Форматування абзаців можна задати такими середовищами:
\begin{quote} …\end{quote} — зсув праворуч незначний;
\begin{quotation} …\end{quotation} — зсув праворуч істотний;
\begin{flushleft} …\end{flushleft} — вирівнювання за лівим краєм;
\begin{flushright}…\end{flushright} — вирівнювання за правим краєм;
\begin{center} …\end{center} — центрування;
\begin{verse} …\end{verse} — вірш;
\begin{verbatim} …\end{verbatim} — подання тексту моноширинним шрифтом з відображенням вказівок "як набрано" і без виконання їх.
Збільшення чи зменшення відстані між рядками задають обов'язковим параметром у фігурних дужках такої вказівки подано приклад для множника 1,5):
\renewcommand{\baselinestretch}{1.5}
2.2.5. Обривання
Обривання рядка:
\\ — перехід до нового рядка;
\\[] — перехід до нового рядка з додатковим відступом по вертикалі, величину якого потрібно вказати у квадратних дужках;
\linebreak — перехід до нового рядка з можливим збільшенням відстані між словами.
Обривання сторінки:
\newpage — перехід до нової сторінки;
\clearpage — перехід до нової сторінки з попереднім виведенням усіх рисунків і таблиць;
\onecolumn — перехід до виведення однією колонкою;
\twocolumn — перехід до виведення двома колонками.
2.2.6. Лінії
Проведення ліній у тексті здійснюють за допомогою таких вказівок:
\hrule — горизонтальна лінія;
\vrule — вертикальна лінія;
\rule[-1mm]{2mm}{3mm} — лінія, зміщена вниз відносно базового рівня на 1 мм, довжини 2 мм і висоти 3 мм.
Перші дві вказівки можуть мати продовження height і / або width з подальшим вказанням відповідно висоти і / або довжини.
Подання тексту в рамці здійснюють вказівкою \fbox{…} .
2.2.7. Текст у кількох файлах
Введення тексту з файлу здійснюють вказівкою \input{}, де у фігурних дужках вказують обов'язковий параметр — шлях до файлу чи лише назву файлу з поточної теки. Те саме можна здійснити за допомогою вказівки \include{} , якщо у преамбулі вказати як аргументи вказівки \includeonly{} назви тих файлів, які потрібно опрацювати.
2.2.8. Альбомна орієнтація сторінки
Пакет lscape дозволяє скористатися середовищем
\begin{landscape}…\end{landscape}
Вміст такого середовища друкується в альбомній орієнтації при виведенні колонтитулів та приміток у звичайному режимі.
2.3. Математичні формули
2.3.1. Математичні вирази у рядку
Розрізняють такі стилі:
\displaystyle — збільшено відстань до індексів;
\textstyle — звичайний стиль;
\scriptstyle — стиль індексів;
\scriptscriptstyle — стиль індексів до індексів.
Запис математичного виразу всередині рядка тексту записують вказівками $…$ або \(…\(.
Запис математичного центрованим рядком без нумерації формули записують вказівками $$…$$ або \[…\] .
Дріб з горизонтальною рискою записують вказівками {…\over …} або \frac{…}{…}. В обох записах трикрапкою позначено чисельник (спочатку) і знаменник.
Iндекс згори чи піднесення до степеня записують так: ^{…} . Якщо цей індекс згори (степінь) подано лише одним символом, то фігурні дужки можна не записувати.
Iндекс знизу записують так: _{…} . Якщо цей індекс знизу подано лише одним символом, то фігурні дужки можна не записувати.
Корінь n-го степеня з x записують так: \sqrt[n]{x} . Тут замість n та x можна записати математичні вирази згідно з правилами їх запису для видавничої системи LaTeX. Для квадратного кореня необов'язковий аргумент у квадратних дужках не вказують (разом із дужками).
\mbox{…} — текст у формулі,
\boxed{…} — формула у рамці.
2.3.2. Відступи
Відступи у математичних формулах задають такими вказівками:
\qquad — великий відступ;
\quad — звичайний відступ;
\; — менший відступ;
\: — ще менший відступ;
\, — найменший відступ;
\! — найменший відступ у зворотньому напрямку.
2.3.3. Сукупності формул
Нумеровані формули задають такими середовищами:
\begin{equation} …\end{equation} — одне рівняння з нумерацією;
\begin{eqnarray} …\end{eqnarray} — послідовність рівнянь з нумерацією;
\begin{eqnarray*}…\end{eqnarray*} — послідовність рівнянь без нумерації.
У двох останніх випадках для розташування знаків рівності строго один під одним їх записують так: &=& . Перехід до нового рівняння записують вказівкою переходу на новий рядок: \\ . Якщо якесь рівняння у середовищі eqnarray непотрібно нумерувати, то перед його записом потрібно вказати: \nonumber.
2.3.4. Символіка
Літери латиниці й кирилиці досяжні з клавіатури. Подамо вказівки для відображення інших математичних символів.
Дужки:
Математичні акценти над символами:
\overline{...} або \underline{...} .
\overbrace{...}^{...} або underbrace{...}_{...} ,
де у перших фігурних дужках записують вираз, у других — відповідно надпис або підпис.
Стрілку, спрямовану зліва направо над виразом записують так: \overrightarrow{...} .
Малі літери грецької абетки можна подати такими вказівками:
\DeclareMathOperator{\tg}{tg}
Позначення операцій, над і під якими можна приписати межі застосування (\limits_{…}^{…}), можна подати такими вказівками:
Синоніми. Деякі символи можна отримати за допомогою різних вказівок:
Шрифти у математичних виразах задають такими вказівками:
\mathbf — напівжирний;
\mathrm — звичайний;
\mathtt — як у друкарської машинки;
\mathsf — без насічок;
\mathcal — каліграфічний (для великих літер);
\mathit — курсив;
\mathfrac — готичний;
\mathbb — ажурний (наприклад, для позначення полів раціональних, дійсних і цілих чисел).
Подані вказівки без аргументу діють лише на 1 наступний символ або на всю послідовність символів, вказаних як аргумент у фігурних дужках.
2.3.6. Таблиці
Прямокутну таблицю чисел чи виразів задають — аналогом tabular — середовищем
\begin{array}[]{}…\end{array}
\arraycolsep — параметр цього середовища, подвоєна величина якого є відстанню між стовпчиками (стильовий файл задає прийнятну величину, яку у разі потреби можна змінити).
Матриці записують, використовуючи пакет amsmath, таким чином:
\begin{pmatrix)…\end{pmatrix) — з дужками праворуч і ліворуч;
\begin{matrix) \end{matrix) — без дужок.
В усіх трьох середовищах:
& розділяє сусідні елементи рядка;
\\ позначає перехід до нового рядка.
Запис кількості k-елементних підмножин n елементної множини згідно зі стандартом англомовної літератури здійснюють таким чином: {n\choose k}.
2.4. Рисунки примітивної графіки
\unitlength=1mm — визначення одиниці вимірювання декартових координат для усіх наступних рисунків і до наступної вказівки \unitlength. Величина може бути десятковим дробом (з десятковою крапкою!), а одиниця вимірювання — однією з допустимих. Цю вказівку розташовують зовні середовища побудови рисунку:
\begin{picture}(xsize,ysize)(xlow,yleft)...\end{picture} ,
де:
xsize — розмір рисунку по горизонталі;
ysize — розмір рисунку по вертикалі;
xleft — абсциса точок лівого краю;
ylow — ордината точок нижнього краю.
Вказівки щодо створення рисунку (позначено трикрапкою в означенні picture):
\linethickness() — задання товщини ліній (у фігурних дужках);
\put(x,y){} — розташування об'єкту, вказаного у фігурних дужках, у точці з декартовими координатами (x,y);
\multinput(x,y)(dx,dy){n}{} — n-кратне розташування об'єкту, вказаного в останніх фігурних дужках, починаючи з точки з декартовими координатами (x,y) з вектором паралельного перенесення, що має координати (dx,dy);
\makebox(x,y)[tl]{} — створення блоку, який описують у фігурних дужках. Для блоку точка з декартовими координатами (x,y) буде точкою відліку. У квадратних дужках вказують спосіб відліку:
\line(dx,dy){length} — зображення відрізка прямої, що має напрям (dx,dy) і довжину length. Тут кожна координата напрямку є цілим числом, що не перевищує 5;
\vector(dx,dy){length} — проведення вектора у напрямку (dx,dy) (опис аналогічний попередньому);
\circle{} — зображення кола, діаметр якого вказують у фігурних дужках;
\circle*{} — зображення круга, діаметр якого вказують у фігурних дужках;
\oval(x,y)[part] — зображення овалу з габаритами x та у;
\emline{x1}{y1}{n1}{x2}{y2}{n2} — зображення відрізка прямої, що сполучає точки (x1, y1) і (x2, y2) з номерами n1 і n2 (можуть збігатися). Для можливості використання цієї вказівки преамбула має містити таке означення:
\def\emline#1#2#3#4#5#6{
\put(#1,#2){\special{em:moveto}}
\put(#4,#5){\special{em:lineto}}}
\def\newpic#1{}
Описаний далі спосіб імпорту малюнків передбачає таке:
2.5.1. Перетворення jpg → eps
d:\gs\GnuWin32\doc\jpeg2ps\1.9\jpeg2ps-1.9\jpeg2ps.txt містить таке:
d:\gs\GnuWin32\bin\jpeg2ps.exe name.jpg > name.eps
призводить до створення у поточній теці файлу name.eps за розташованим у цій самій теці файлом name.jpg
2.5.2. Використання пакету graphicx
\usepackage{graphicx}
Власне імпорт зображення здійснює вказівка \includegraphics[]{}, де:
width=l2cm — визначення ширини області зображення;
height=3in — визначення висоти області зображення;
totalheight=4in — визначення повної висоти;
keepaspectratio — збереження пропорції визначення при визначенні лише одного габариту рисунка;
scale=3 — збільшення розмірів зображення утричі;
angle=60 — повертання зображення 60 градусів проти руху часової стрілки навколо точки відліку комірки;
origin=c — вказання центру прямокутника зображення як точки, навколо якої буде здійснено обертання при використанні вказівки angle. Замість центру (літера c) можна вказати такі точки обертання:
l — середина лівого краю;
r — середина правого краю;
b — середина нижнього краю;
t — середина верхнього краю;
B — середина базової лінії;
lB — лівий край базової лінії;
rB — правий край базової лінії;
lb — лівий нижній кут;
lt — лівий верхній кут;
rb — правий нижній кут;
rt — правий верхній кут.
draft — (на стадії підготовки документу) замість зображення буде накреслено рамку з іменем файлу зображення всередині;
viewport=llx lly urx ury — визначення x- і y-координат лівого нижнього і правого верхнього кутів видимої області графіки відносно точки відліку (вказано після знаку =);
trim=dl db dr du — визначення відстані між лівими, нижніми, правими й верхніми границями видимої області зображення й самого зображення (вказано після знаку =).
Останні дві вказівки використовують для визначення видимої області зображення.
Описані ключі вказівки \includegraphics діють на бокс, що містить лише малюнок. Інші вказівки пакету graphicx дозволяють перетворювати бокси, що містять текст:
\resizebox{3cm}{2cm}{текст} — розташування у боксі шириною 3 см і висотою 2 см тексту;
\resizebox{3cm}{!}{текст} — розташування у боксі шириною 3 см тексту при відповідній висоті;
\scalebox{3}[2]{текст} — розташування у боксі тексту з подальшим розтягом по горизонталі утричі й розтягом по вертикалі удвічі. Якщо коефіцієнт розтягу по вертикалі відсутній, зберігається відношення вимірів. Якщо коефіцієнт розтягу від'ємний, здійснюється дзеркальне відображення з подальшим розтягом;
\reflectbox{текст} — еквівалентно \scalebox{-1}[1]{текст};
\rotatebox[x=3mm,y=2mm]{45}{текст} — повертання тексту на кут 45 градусів навколо точки, зміщеної відносно точки відліку бокса на 3 мм по праворуч і 2 мм вгору.